Хоча зростання цін на золото, ймовірно, тимчасово призупинилося, дії центральних банків продовжують надсилати ринку однозначний сигнал: вони залишаються системними покупцями та використовують періоди зниження котирувань для нарощування позицій навіть за умов підвищеної економічної невизначеності. Свіжі дані Всесвітньої ради із золота (World Gold Council) показують, що у березні банки разом виступили нетто-продавцями, скоротивши запаси на 30 тонн, що значною мірою було пов'язано з масштабними продажами з боку Туреччини та Росії. Проте фундаментальне тло для ринку дорогоцінних металів зберігає позитивний характер, оскільки низка країн продовжила збільшувати свої резерви саме під час корекційного зниження цін. Серед найактивніших покупців виділялися Польща, Узбекистан та Казахстан, тоді як Китай продовжив свою довгу серію накопичення золота. Для інвесторів важливішим є не сам факт короткострокового тиску з боку продавців в окремо взятому місяці, а стійка тенденція, що сформувалася за останні кілька років. Придбання золота дедалі частіше сприймається як елемент стратегічної політики, продиктований прагненням диверсифікації резервів, геополітичними ризиками та послідовним скороченням залежності від долара США. У центрі цієї динаміки, як і раніше, знаходиться Китай. Народний банк Китаю збільшує золото-валютні резерви вже протягом 18 місяців поспіль. Попри те, що країна, зважаючи на все, не орієнтується виключно на короткострокові цінові коливання, доступні дані вказують на те, що покупки активізуються в періоди відносної слабкості ринку. У березні китайський регулятор придбав 8 тонн золота - це максимальний місячний обсяг закупівель з грудня 2024 року, здійснений в умовах, коли ціни залишалися приблизно на 16% нижче за січневі максимуми 2026 року. За всієї значущості китайського попиту у довгостроковій перспективі щонайменше важливим чинником залишається невисока частка золота у структурі офіційних резервів. За оцінками Всесвітньої ради із золота, на сьогодні вона становить близько 15% сукупних світових резервних активів, що вказує на суттєвий потенціал для подальшого перерозподілу. Навіть на тлі найвищих цін ринок продовжує залучати нових учасників. Рішення Косова вперше включити золото до складу своїх резервів наочно демонструє, що навіть невеликі центральні банки прагнуть підвищити стабільність своїх активів за рахунок інвестицій у дорогоцінні метали. Розширення кола покупців підтверджує, що значення золота у глобальній фінансовій системі не слабшає, а навпаки поступово посилюється. На окрему увагу заслуговує зміна поведінкової моделі центральних банків: їх попит стає менш чутливим до цінових рівнів порівняно з попередніми ринковими циклами. На думку аналітиків, це свідчить про усунення фокусу з короткострокової оцінки вартості на довгострокові стратегічні цілі. У результаті формується так зване структурне дно цін на золото.

Попри те, що спекулятивна активність і потоки в ETF, як і раніше, здатні посилювати короткострокову волатильність, попит з боку офіційного сектора виступає в ролі стабілізаційного фактора в періоди ринкових корекцій. Це, однак, не виключає можливості глибших знижень. Але найближчим часом зростання прибутковості облігацій, зміцнення долара США та зміни геополітичного фону можуть чинити тиск на котирування дорогоцінного металу.

Проте, поки центральні банки продовжують розглядати золото як ключовий елемент резервної політики, суттєві просадки, ймовірно, супроводжуватимуться відновленням суверенного попиту. Зараз ринок, зважаючи на все, знаходиться в стадії консолідації, очікуючи нових макроекономічних драйверів. При цьому банки продовжують послідовно накопичувати золото, залишаючись у тіні - і саме цей фактор може стати однією з ключових сил, що підтримують ціни аж до кінця 2026 року.